| |
Вчителько! Моя ти друга Нене!
Тебе, як Рідної, ніколи не забуть!
Дочки й Сини твої вирушують далече,
Щоб глибших знань собі здобуть!
Та не сумуй даремно!,
Бо в цім світі, Ти ж знаєш:
Має все початок і кінець!
Поглянь навкруг: Ти бачиш море квітів!,
Та стільки ж маєш люб'ячих сердець!
В житті бувало все у нас з тобою -
І сльози, й сміх, і радість, і журба!,
Але ж завжди була натхненням Ти!
єдиною! Святой метою!
Одною думкою захоплена була:
Коли ж ось ця малеча нерозумна,
Геть неуємна, гомінлива і смішна
Набуде розуму?
Із Неї виросте ЛЮДИНА!
Не знала через неї ти ані спочинку, ані сна!
Спасибі, Рідна! Мій уклін за це!
|
|