Дівчино моя!
Ластівко моя!
Сонечко моє!
Зоре весняна!
Мушу ранком новим тебе зустрічати,
Ввечері в дорогу на ніч проводжати.
Тільки чуєш, Мила! Тая ніч проклята -
Для мене могила та й біда завзята,
Бо темної ночи серце замерзає,
Та й мене питає: “Чом її немає?!”
Його не зігрієш теплою водою,
А ні жарким вогнем, дрібною сльозою!
І я до світанку край віконця стою:
Серце невблаганно тужить за тобою!
Дівчино моя!
Ластівко моя!
Сонечко моє!
Стежка росяна!
Ти мене зустрінеш м’якою травою -
Мушу до нестями ніжитись тобою!
І мене ти приймеш в лагідні обійми,
Ми разом полинем в чарівну країну,
Де немає сили, що нас розлучає!
Будем мати крила, бо кохання маєм!
|
|